Житомир часто проскакують транзитом: трасою з Києва на захід, без зупинки. І дарма. За якихось 140 кілометрів від столиці лежить місто, де гранітні скелі виходять просто до води, на кожному другому пагорбі стоїть храм, а в музеї можна побачити справжній спускний апарат космічного корабля. Житомир не намагається вразити з порога. Він спокійний, зелений, трохи провінційний у найкращому сенсі слова, і відкривається поступово: через вузькі вулиці старого центру, через ріку Тетерів із високими берегами, через історії людей, які тут народилися.
Це місто зручне для короткої поїздки на день-два. Сюди легко дістатися, тут небагато туристичних натовпів, а враження виходять насиченими. Нижче розповідаємо, що варто знати про Житомир перед поїздкою: де він розташований, звідки взялася його історія, що подивитися і чим живе місто сьогодні.
Місто на граніті: де лежить Житомир
Житомир є центром однойменної області на півночі Правобережної України, у межах історичної Волині та Полісся. Місто стоїть на Тетереві, правій притоці Дніпра. Через нього течуть і менші річки, Кам’янка та Путятинка, тому рельєф тут нерівний: долини, пагорби, круті схили. Старе місто виросло на кількох скелястих висотах, серед яких Замкова гора.
Головна природна особливість Житомира в тому, що під ним лежить Український кристалічний щит. Граніт тут не лише в бруківці й пам’ятниках, він буквально виходить на поверхню вздовж Тетерева. Ріка роками вимивала м’якші породи, і на берегах лишилися стіни з каменю, які вражають навіть тих, хто бачив Карпати.
За оцінкою на 1 січня 2022 року в місті мешкало близько 261 тисячі людей. Сусіди по карті: Київщина на сході, Рівненщина на заході і Вінниччина на півдні. До речі, якщо будуєте маршрут центральною Україною, з Житомира зручно продовжити шлях до сусідньої Вінниці з її фонтаном на Південному Бузі та Вінницькими Мурами.
Від легенди до губернського центру: історія Житомира
Місцева традиція веде відлік від 884 року. За легендою, яку записав у XIX столітті священник Микола Трипольський, місто заснував дружинник київських князів Аскольда і Діра на ім’я Житомир, що не схотів служити князеві Олегу. Перевірити це неможливо, але легенда прижилася настільки, що стала частиною міської ідентичності.
Документальна історія починається пізніше. Уперше Житомир згадується в літописі під 1240 роком, коли місто зруйнували війська хана Батия після падіння Києва. Далі були століття під владою Великого князівства Литовського, потім Речі Посполитої. У 1444 році король Казимир IV надав Житомиру магдебурзьке право, і місто отримало самоврядування.
Переломним став 1804 рік: Житомир офіційно зробили центром Волинської губернії. Саме тоді сюди переїхали губернські установи, з’явилися кам’яні адміністративні будівлі, гімназії, нові храми. Більшість історичної забудови, яку бачимо сьогодні в центрі, походить із XIX і початку XX століття.
Губернський статус змінив і склад населення. Житомир став містом чиновників, військових, гімназистів, ремісників і купців. Тут працювали польські, єврейські, німецькі громади, кожна зі своїми храмами, школами та цвинтарями. Сліди цієї багатоголосої історії досі помітні в центрі: костели стоять неподалік православних соборів, а поруч із ними збереглася лютеранська кірха. Через місто проходив поштовий тракт, і подорожні з Києва на захід неодмінно зупинялися тут, щоб змінити коней і переночувати.
У 1918 році місто ненадовго опинилося в центрі української історії. Коли більшовики взяли Київ, уряд Української Народної Республіки на кілька тижнів, з кінця січня до початку березня, перебрався до Житомира. Друга світова війна залишила по собі тяжкі руйнування, тож частину старого міста відбудовували наново.
Що подивитися в Житомирі: храми, Замкова гора і скелі над Тетеревом
Найкраще починати із Замкової гори. Саме тут з’явилося давнє поселення, тут стояв замок, і звідси місто розросталося в різні боки. Від укріплень сьогодні майже нічого не лишилося, але атмосфера місця відчувається: тиша, старі дерева, вид на долину Кам’янки.
Поруч височіє кафедральний собор святої Софії, одна з найстаріших будівель Житомира. Мурований костел на цьому місці освятили у 1745 році, а після міської пожежі 1768 року його швидко відновили. Сьогодні це кафедра Києво-Житомирської римо-католицької дієцезії. Всередині збереглися барокові розписи, і навіть якщо ви не на службі, варто зайти хоча б на кілька хвилин.
Православну архітектуру представляє Спасо-Преображенський кафедральний собор, збудований у 1866-1874 роках. Його бані видно з багатьох точок центру, а ввечері собор підсвічують. Ще одна адреса для любителів храмів: Михайлівська церква, зведена в середині XIX століття. Від неї і отримала назву головна пішохідна вулиця міста.
А тепер про те, заради чого багато хто їде до Житомира вдруге. На лівому березі Тетерева стоїть гранітна скеля Голова Чацького. Її верхівка нагадує людську голову, а разом із сусідніми скелями вона утворює прямовисну стіну завдовжки до 120 метрів. Легенда розповідає про шляхтича Чацького, який разом із конем стрибнув зі скелі у ріку, рятуючись від переслідувачів. Восени, коли ліс на берегах жовтіє, тут особливо гарно.
Ще одна точка, яку легко поєднати з прогулянкою парком: водонапірна вежа 1898 року. Довгі роки вона стояла занедбаною, а з 2020 року волонтери почали перетворювати її на культурний простір. Тепер у вежі проводять екскурсії та виставки.
Окремий маршрут можна скласти з «негромких» пам’яток. На вулиці Коцюбинського стоїть неоготична лютеранська кірха: за радянських часів у ній влаштували спортзал, а зараз будівля знову нагадує, що в Житомирі століттями жили поруч українці, поляки, німці, євреї. Варто знайти й комплекс старої поштової станції з будівлями пошти, готелю, стайні та каретної. Колись це була околиця міста, де перепрягали коней на шляху між Києвом і Заходом, а тепер комплекс має статус пам’ятки архітектури національного значення. Він цікавий навіть тим, хто зазвичай оминає «просто старі будинки»: тут легко уявити, як виглядала подорож у часи кінних екіпажів.
Місто Корольова: чим відомий Житомир
Якщо запитати українця, з чим асоціюється Житомир, найчастіше почуєте одне слово: космос. 12 січня 1907 року тут народився Сергій Корольов, конструктор ракетно-космічної техніки, під керівництвом якого запустили перший штучний супутник Землі та перший пілотований політ у космос.
Будинок, у якому він народився, у 1970 році став меморіальним музеєм. Згодом поруч виріс цілий музейний комплекс. У 2020 році указом Президента музей отримав статус національного, і тепер він називається Національним музеєм космонавтики імені С. П. Корольова. У фондах близько 11 тисяч експонатів: спускний апарат корабля «Союз-27», зразки місячного ґрунту, скафандри, космічна їжа, моделі ракет і супутників. Адресу, години роботи та інші заклади міста зручно шукати на сторінці Житомира в каталозі TopUkraine.
Але космосом місто не обмежується. Тут народився письменник Володимир Короленко, і в Житомирі працює його літературно-меморіальний музей. Житомир є батьківщиною піаніста Святослава Ріхтера та композитора Бориса Лятошинського, одного з найважливіших українських композиторів XX століття. Для міста такого розміру список вражає.
Ще одна місцева гордість менш очевидна: трамвай. Житомирський трамвай пустили у 1899 році, і він належить до найстаріших в Україні. Навіть сьогодні проїхатися ним через центр приємніше, ніж стояти в заторах.
Житомир сьогодні: університети, виробництво і повільний ритм
Сучасний Житомир живе спокійніше за обласні центри-мільйонники, і для багатьох це перевага. Тут кілька університетів: Житомирський державний університет імені Івана Франка, Поліський національний університет, Житомирська політехніка. Студенти помітно оживляють центр, особливо восени.
Економіка міста історично спиралася на те, що давала земля. Видобуток і обробка граніту, деревообробка, харчова промисловість: зовсім інша історія, ніж у південного Миколаєва, який виріс навколо суднобудівної верфі на Інгулі. Житомирська кондитерська фабрика працює з 1944 року, у місті є фармацевтичне виробництво, а ще тут традиційно виготовляли музичні інструменти.
Міське середовище змінюється на очах. Пішохідна Михайлівська завдовжки менш як 400 метрів наповнилася кав’ярнями, крамничками й вуличними музикантами. Парк імені барона Шодуара над Тетеревом облаштували так, що там можна провести пів дня: каскад фонтанів викладений із місцевого граніту та лабрадориту, а з парку можна вийти на підвісний міст через ріку.
Цікаво, що бронзовий Ларіосик, персонаж «Білої гвардії» Булгакова, який приїхав до Києва «з Житомира», стоїть біля кінотеатру «Україна». Дрібниця, але саме такі деталі роблять прогулянку живою.
Ще одна риса сучасного Житомира: близькість до Києва. Дорога машиною займає приблизно півтори години, тож Житомир легко вписати в план вихідних без ночівлі. Хоча краще все ж залишитися на ніч: увечері центр стає тихим, а підсвічені собори виглядають зовсім інакше, ніж удень.
Куди піти в Житомирі за день-два
Якщо у вас один день, маршрут виглядає приблизно так. Ранок на Михайлівській з кавою, потім Замкова гора і собор святої Софії. Після обіду музей космонавтики: закладайте щонайменше півтори-дві години, бо там є що роздивлятися, особливо з дітьми. Ввечері прогулянка парком Шодуара і підвісним мостом, звідки видно Тетерів на заході сонця.
Другий день краще присвятити природі. Дійдіть до Голови Чацького, пройдіться берегом Тетерева. Для тих, хто любить активний відпочинок, приблизно за 20 кілометрів від міста є скелелазний район Дениші: гранітна стіна завдовжки понад 150 метрів і заввишки 20-25 метрів, близько сорока маршрутів різної складності. Тут проводять змагання, а новачкам радять починати з найпростіших трас разом з інструктором.
Музейна програма теж не обмежується космосом. Музей природи розмістився в колишній Хрестовоздвиженській церкві, зведеній у 1900 році. Його колекція почалася ще в 1865 році з кількох десятків зразків мінералів, а тепер налічує понад 12 тисяч експонатів, від каміння Житомирщини до опудал місцевих птахів і звірів.
Щодо їжі, у центрі вистачає кав’ярень і ресторанів на будь-який смак. Якщо захочеться чогось не з української кухні, на Великій Бердичівській працює паназійський ресторан TAYKO з томямом і роллами, зручний варіант для вечері після довгої прогулянки центром.
Цікаві факти про Житомир
- Місцева традиція вважає роком заснування 884-й, але перша літописна згадка про Житомир датується 1240 роком.
- Магдебурзьке право місто отримало ще у 1444 році від короля Казимира IV.
- На початку 1918 року уряд УНР кілька тижнів працював саме в Житомирі.
- Підвісний пішохідний міст через Тетерів у парку Шодуара збудували в 1981 році, і його давно облюбували любителі роуп-джампінгу.
- Граніт, на якому стоїть місто, належить до Українського кристалічного щита, а вік скель у районі Денишів геологи оцінюють приблизно в мільярд років.
Житомир не з тих міст, які треба «проходити» за чек-листом. Краще приїхати без поспіху, взяти зручне взуття і дати собі час просто посидіти на граніті над Тетеревом. Саме тоді стає зрозуміло, чому сюди повертаються.
