Біла Церква лежить за годину дороги від столиці, і багато хто знає її лише як місто з великим парком. Насправді все складніше. Тут є Замкова гора, з якої почався княжий Юр’їв, кам’яниці Браницьких, торгові ряди початку XIX століття і широка Рось, що петляє між гранітними берегами. Місто майже тисячолітнє, але не музейне: воно живе заводами, університетом, студентами і вихідними, коли кияни приїжджають гуляти в «Олександрію».
Якщо ви вже бачили, чим живе столиця України та що варто побачити в Києві, Біла Церква стане природним продовженням маршруту: інший масштаб, інший ритм і та сама давньоруська основа.
Де розташована Біла Церква і яке це місто
Місто стоїть на річці Рось приблизно за 80 кілометрів на південь від Києва. Це найбільше місто Київської області, якщо не рахувати саму столицю. Біла Церква є центром однойменного району та міської громади. Площа міста становить близько 68 квадратних кілометрів, а населення за оцінкою на 1 січня 2022 року сягало понад 207 тисяч осіб.
Рось тут не схожа на рівнинну річку. Вона ріже місто, утворює острови, пороги й скелясті береги, тому прогулянка набережною часто нагадує похід. Через Білу Церкву проходить траса М05 між Києвом та Одесою, а залізничні станції Біла Церква і Роток зв’язують місто з рештою країни. Завдяки цьому сюди легко приїхати навіть на один день.
Від Юр’єва до міста Браницьких: історія Білої Церкви
Літописна історія починається у 1032 році. Тоді Ярослав Мудрий заснував на Росі фортецю Юр’їв, названу за його християнським ім’ям Юрій. Укріплення входило до оборонної лінії, яка захищала Київську землю від степовиків. У XIII столітті місто зруйнували під час монгольської навали, і з часом на руїнах виросло нове поселення.
Звідки взялася назва «Біла Церква», точно не відомо. Найпоширеніша версія пов’язує її з білокам’яним храмом давнього Юр’єва, від якого залишилися лише рештки. Нова назва в документах трапляється з першої половини XIV століття.
Далі місто переходило від Великого князівства Литовського до Речі Посполитої. У 1550-х роках тут звели замок, а в 1589 році Біла Церква отримала магдебурзьке право. Саме тоді вона стає одним із гарячих пунктів козацьких повстань. У 1591 році місто захопили козаки Криштофа Косинського, у 1596 році міщани підтримали Северина Наливайка. З 1648 року тут був центр Білоцерківського полку, а в 1651 році Богдан Хмельницький уклав з поляками Білоцерківський договір. На початку XVIII століття місто стало осередком повстання Семена Палія.
Козацька пам’ять тут не закінчилася на Палії. У другій половині XVIII століття край був охоплений гайдамацьким рухом, і білоцерківці брали участь у Коліївщині. Через це місто часто згадують у розповідях про Правобережжя як місце, де влада постійно змінювалася, а мешканці звикли до тривожних часів.
Наприкінці XVIII століття Біла Церква перейшла у володіння графа Ксаверія Браницького, а в 1793 році потрапила до складу Російської імперії. Браницькі вклали в місто гроші і смак: палаци, поштову станцію, храми, торгові ряди і, звісно, парк. Значна частина того, що туристи фотографують сьогодні, з’явилася саме в цей період.
Ще один важливий епізод припадає на листопад 1918 року. Директорія та Січові стрільці розгорнули звідси повстання проти гетьмана Павла Скоропадського, і на кілька тижнів Біла Церква опинилася в центрі подій, що вирішували долю Української Народної Республіки.
Дендропарк «Олександрія»: головна причина поїздки
Парк заклали наприкінці XVIII століття для маєтку Браницьких і назвали на честь графині Олександри Браницької. Над ландшафтом працювали запрошені іноземні майстри, а задум був у дусі англійського пейзажного парку: галявини, ставки, штучні руїни, альтанки, що мають з’являтися перед гостем несподівано.
Сьогодні це Державний дендрологічний парк «Олександрія» у складі Національної академії наук України. До академії він належить з 1946 року, а цього року відзначає 80-річчя в її структурі. Площа парку становить близько 400 гектарів уздовж Росі, у колекції понад 2500 видів, форм і сортів рослин. Серед дерев є ґінкго, ліріодендрон, червоний дуб і старі дуби, яким, за даними парку, близько трьох століть.
Цікаво, що палац Браницьких тут не зберігся: його та більшість садибних будівель розграбували й знищили на початку XX століття, а частину архітектури втратили під час Другої світової війни. Утім, парк і досі тримає свою романтичну інтонацію завдяки малим формам. Варто знайти:
- колонаду «Луна» з ефектом відлуння;
- Китайський місток, найпопулярніше місце для фото;
- штучні Руїни з водоспадом і ставком;
- Велику галявину площею близько 10 гектарів зі старими деревами;
- Палієву гору з пам’ятником Семену Палію.
На прогулянку закладайте пів дня. Якщо хочеться тиші, ідіть у менш доглянуту «дику» частину: стежки там позначені слабше, зате людей помітно менше.
Що подивитися в Білій Церкві поза парком
Почніть із Замкової гори над Россю. Саме тут стояв давній Юр’їв, а пізніше замок. Сьогодні це оглядовий майданчик і місце міських урочистостей. Поруч стоїть костел Іоанна Хрестителя, зведений у 1789-1812 роках у стилі класицизму, з коринфськими портиками й двома вежами.
Неподалік є Миколаївська церква. Її почали будувати у 1706 році за гетьмана Івана Мазепи, а завершили лише в 1852 році. Це одна з небагатьох у місті пам’яток, що пов’язує козацьку добу з XIX століттям.
Спасо-Преображенський собор зведено у 1833-1839 роках у класицистичному стилі на кошти Олександри Браницької. У червні 2025 року він зазнав пошкоджень від вибухової хвилі під час російської атаки на місто: вибило вікна. Попри це собор діючий і відкритий для відвідувачів.
Окремої уваги варті Торгові ряди, збудовані у 1809-1814 роках. Колись тут було кілька десятків крамниць, а довга аркада й досі формує торгове серце міста. Поруч Олександрійський бульвар, де стоїть Зимовий палац Браницьких, будівля кінця XVIII століття на березі Росі, і колишній комплекс поштової станції на лінії між Москвою та Одесою. Пройти від Торгових рядів до Замкової гори можна за пів години, і це найкоротший спосіб побачити кілька століть історії за одну прогулянку.
У місті добре помітна і багатонаціональна історія. У XIX столітті більшість крамниць у Торгових рядах орендували єврейські купці, а будівля колишнього хедеру, єврейської школи, тепер працює як мистецький центр. Католицьку громаду нагадує костел Марії Магдалини, датований 1840-ми роками. Якщо є ще година, загляньте в парк Шевченка, де у 1991 році відкрили пам’ятник поетові: це спокійне місце для перепочинку між пам’ятками.
Чим відоме місто, крім парку
Для багатьох українців Біла Церква асоціюється з шинами. Тут працює завод «Росава», один із найбільших виробників автомобільних шин в Україні. Інша відома марка міста «Трібо», яка виготовляє гальмівні компоненти, зокрема для залізниці. Харчова промисловість, передусім цукрова, тут також має давню традицію.
Друга візитівка міста це агроосвіта. Білоцерківський національний аграрний університет заснований у 1929 році і готує агрономів, ветеринарів, екологів. Частина його корпусів розміщена в історичних будівлях у центрі, зокрема в колишній гімназії на Соборній площі. Через університет місто має відчутну студентську атмосферу, особливо восени.
Є і спортивна сторона: хокейний клуб «Білий Барс» з власною льодовою ареною та футбольний клуб «Рось». Для міста, яке не є обласним центром, це помітний набір.
Біла Церква сьогодні: культура та міське життя
У місті працює Київський академічний обласний музично-драматичний театр імені Панаса Саксаганського. Органна зала в костелі Іоанна Хрестителя приймає концерти, а «Вікенд давньої музики» став однією з помітних культурних подій міста.
Біла Церква має понад півтора десятка міст-побратимів, серед них Вільнюс, Кременчук і закарпатський Хуст. Сам перелік добре показує, наскільки широко місто дивиться за межі Київщини: від литовської столиці до Закарпаття і Полтавщини.
День міста Біла Церква відзначає у другу суботу вересня. З початком повномасштабної війни масових гулянь стало менше, але ярмарки, концерти й спортивні заходи на Росі тривають у зменшеному форматі. Місто зазнавало ракетних і дронових атак, тому під час поїздки варто стежити за повітряними тривогами і знати, де найближче укриття.
Подібно до того, як Черкаси відкриваються з набережної над Дніпром, Біла Церква найкраще читається з берегів Росі. Ця річка, до речі, тече далі на південний схід і впадає в Дніпро вже на Черкащині.
Куди піти і що зробити в Білій Церкві
Найзручніший формат поїздки на один день такий: зранку «Олександрія», після обіду центр. Маршрутки з Києва їдуть близько години, але частина з них зупиняється біля вокзалу або Соборної площі, за кілька кілометрів від парку, тож перед виїздом уточніть кінцеву. Зупинка «Парк Олександрія» розташована біля головного входу. Повертатися зручно через другий вихід, біля кінцевої зупинки маршруток на протилежному боці парку, тоді не доведеться йти тим самим шляхом двічі.
Кілька порад, які заощадять час. Взуття беріть закрите й зручне: стежки в парку довгі, частина з них ґрунтова. Найкращий сезон для зелені та цвітіння, друга половина травня і червень, але восени парк не менш гарний завдяки осінньому листю. Собак у дендропарк не пускають. Ціни на квитки й години роботи періодично змінюються, тому перевіряйте їх перед поїздкою на офіційних ресурсах парку.
Після парку логічно спуститися до Росі на Замковій горі, пройтися Торговими рядами й повечеряти в центрі. Якщо вирішите залишитися на ніч і поїхати далі на південь Київщини або на Черкащину, зручніше заздалегідь переглянути готелі в каталозі TopUkraine і спланувати маршрут на кілька днів.
Цікаві факти про Білу Церкву
- Місто веде свою історію з 1032 року, коли Ярослав Мудрий заснував тут фортецю Юр’їв, тож до тисячоліття Білій Церкві лишилося менше десяти років.
- У 1651 році саме біля Білої Церкви Богдан Хмельницький підписав мирний договір з Річчю Посполитою, відомий як Білоцерківський.
- Миколаївську церкву будували майже півтора століття: від 1706 року за Мазепи до 1852 року.
- Дендропарк «Олександрія» входить до структури Національної академії наук України з 1946 року і має колекцію понад 2500 таксонів рослин.
- У листопаді 1918 року з Білої Церкви почалося повстання Директорії проти гетьмана Скоропадського.
Біла Церква не намагається бути «маленьким Києвом» і не мусить. Її сила в поєднанні: гранітна Рось, княжа гора, графський парк і заводське місто, яке щоранку їде на зміну. Приїжджайте заради «Олександрії», а залиштеся на вечір у центрі, і місто покаже інший, менш листівковий бік.
