Чугуїв: батьківщина Рєпіна на Сіверському Дінці

Чугуїв часто проїжджають транзитом, дорогою з Харкова на схід, і майже ніхто не зупиняється. А дарма. У центрі цього невеликого міста на Сіверському Дінці досі видно, як виглядав військовий порядок XIX століття: однакові кам’яні будиночки з трьома вікнами, рівні квартали, класичний собор на головній площі. Тут народився Ілля Рєпін, і він усе життя називав Чугуїв рідним, хоча прожив тут лише перші 19 років. Тут козаки Якова Остряниці поставили фортецю, тут вибухнув один із найгучніших бунтів проти військових поселень. Сьогодні Чугуїв живе в прифронтовій зоні Харківщини, переживає обстріли і водночас береже музей свого найвідомішого земляка. Розповідаємо, яким було це місто і яким воно є зараз.

Де розташований Чугуїв і чому тут завжди стояло військо

Чугуїв лежить на березі Сіверського Дінця, приблизно за 35 кілометрів на південний схід від Харкова, і є центром Чугуївського району. Для мешканців першої столиці України, яка сьогодні живе під обстрілами, це найближче старе місто, куди колись їздили на вихідні: подивитися собор, пройтися Дінцем, зайти до музею.

Місто компактне, його площа близько 12,8 квадратного кілометра. За оцінкою на 2022 рік тут жило 31 018 людей, а у лютому 2024 року міська рада говорила про понад 30 тисяч мешканців.

Розташування пояснює характер міста. Долина Дінця віками була пограниччям між осілими землями і степом, тож укріплення тут з’являлися раніше, ніж саме місто. Військо стояло біля Чугуєва майже чотириста років поспіль: від козацької фортеці до радянської льотної школи і сучасної авіабази Повітряних сил України неподалік.

Історія Чугуєва: від городища до козацької фортеці

Найдавніший шар історії лежить буквально під ногами. Археологи, які працювали на Чугуївському городищі у 1996, 2005-2007 і 2009 роках, встановили, що його збудували у VIII-IX століттях люди салтівської культури, яка належала до світу Хозарського каганату. Пізніше тут з’являлися й знахідки золотоординських часів. У московських документах XVI століття городище вже згадується як рештки міста, давнього і невідомо ким заснованого.

Звідки назва, достеменно не знає ніхто. Найімовірніше, вона тюркська: ці землі століттями належали кочовим народам. Є і легенда про слово «чуга», вузький каптан із короткими рукавами, який нібито носили калмики, що оселилися в слободі Осинівка. Але міська рада сама зауважує, що назва Чугуїв старша за появу калмиків щонайменше на сто років.

Відлік міста ведуть від 10 серпня 1638 року. Після поразки під Жовнином загони запорожців на чолі з гетьманом Яковом Остряницею відступили на схід, шукаючи прихистку від польського війська. Московський цар, якому потрібна була охорона південних кордонів, дав грамоту на поселення і будівництво фортеці на старому городищі. З першою хвилею прийшли 887 козаків, 10 сотників, писар, осавул і два священники, з ними були дружини й діти. Дерев’яна фортеця стояла приблизно там, де сьогодні центральна площа.

Остряниця прожив тут недовго: він загинув поблизу Чугуєва близько 1641 року. А місто вже тоді стало строкатим. Сюди переселяли стрільців, у 1696 році прибули півтори тисячі калмиків, згодом осідали полонені й засланці. Біля Чугуєва розбили великий царський виноградник, розводили шовкопряда, а місцевий шовк возили до царського двору. Виноградне гроно і досі є на міському гербі поруч зі схрещеними шаблями.

Військові поселення і бунт 1819 року

До 1765 року Чугуїв був сотенним містечком Харківського слобідського полку, з 1780 року отримав статус міста. Справжній злам прийшов у 1817 році, коли тут облаштували один із центрів військових поселень. Ідея належала імператору Олександру I, а втілював її граф Олексій Аракчеєв: солдати мали водночас служити і обробляти землю, а все життя поселенців, від підйому до весілля, жорстко регламентувалося.

Місто змінилося за кілька років. Сади й мазанки під стріхою знесли, на їхньому місці виросли офіцерські особняки, склади, школа для кантоністів, тобто дітей поселенців. На вулицях вишикувалися одноповерхові кам’яні будинки з трьома вікнами і трикутним фронтоном, настільки однакові, що, за жартом Рєпіна, навіть голуби плутали подвір’я. Будинки з’єднували цегляні мури з нішами внизу, які за потреби могли служити бійницями.

Влітку 1819 року чугуївці збунтувалися. Вони вимагали скасувати поселення і повернути відрізані землі, відмовлялися виконувати повинності, виганяли унтер-офіцерів. Повстання охопило територію, де жило понад 28 тисяч людей. Придушував його особисто Аракчеєв. За даними міської ради, заарештували понад дві тисячі учасників, 275 засудили до смерті, а тисячі пройшли крізь стрій зі шпіцрутенами. Розправа відбувалася на центральній площі.

Військові поселення скасували лише у 1857 році, і Чугуїв став заштатним містечком Зміївського повіту. Наприкінці XIX століття через нього проклали залізницю, і місто поступово перетворилося на невеликий промисловий центр. Схожу долю мало і інше старе місто на Дінці, Ізюм із горою Кременець: обидва виросли як фортеці на річковому кордоні, а згодом стали тихими районними центрами.

Ілля Рєпін: чому Чугуїв називають батьківщиною художника

Ілля Рєпін народився 5 серпня 1844 року (24 липня за старим стилем) у сім’ї військового поселенця. Батько, Юхим Васильович, 27 років прослужив рядовим у Чугуївському уланському полку, ходив у походи до Персії, Туреччини, Молдови, на Кавказ і в Крим. У мирний час разом із братом гнав на продаж табуни коней із Дону. Удома господарювала мати, Тетяна Степанівна: шила кожухи на замовлення, виконувала державні повинності, поки чоловік був у поході, і виховувала чотирьох дітей. Саме вона дала дітям домашню освіту.

За родинними переказами, дід художника був козаком і займався торгівлею, а саме прізвище колись звучало як Ріпа. Малювати хлопець почав рано. В 11 років його віддали до школи топографів, та її закрили через два роки, і Рєпін пішов учитися до місцевих іконописців. У 19 років він поїхав до Петербурга, вступив до Академії мистецтв і швидко отримав визнання.

Попри столичну кар’єру, Чугуїв не відпускав. Рєпін повертався сюди неодноразово, а у 1876-1877 роках жив і працював у рідному місті з родиною. Пам’ятник на могилі матері в Чугуєві виконаний за його ескізами. Сьогодні українські музейники і дослідники активно повертають Рєпіна в український контекст, і чугуївський музей у цьому процесі один із головних голосів.

Що подивитися в Чугуєві

Найкраще починати з Художньо-меморіального музею Іллі Рєпіна. Він розташований в одноповерховому будинку часів військових поселень, саме в такому «лінійному» домі, де жили Рєпіни. Музей відкрили у 1969 році, коли відзначали 125-річчя художника. Тут відтворено вітальню родини, є меморіальні речі, кілька ікон і робіт самого Рєпіна, а також твори чугуївських іконописців XIX століття, у яких він учився. На початку 2026 року два портрети з колекції, Маріанни Верьовкіної та Сапожникової, отримали офіційний статус унікальних культурних цінностей України. У 1984 році відкрилася галерея лауреатів премії імені Рєпіна, а з 1996 року на базі музею діє історико-культурний заповідник.

Свято-Покровський собор стоїть на центральній площі. Його звели у першій половині XIX століття в стилі класицизму за проєктом архітектора Василя Стасова, а мозаїки й розписи виконував італійський майстер Петро Розетті разом із місцевими художниками. За радянських часів собор втратив купол, дзвіницю і все внутрішнє оздоблення, якийсь час тут працювала картинна галерея. У 2009 році храм повернули вірянам і почали реставрацію.

Варто пройтися і самим центром. Тут збереглися будівля колишньої міської управи, торгові ряди з галереєю і десятки житлових будинків поселенців. За даними міської ради, Чугуїв єдиний населений пункт в Україні, де вціліли планування і регулярна забудова центру військових поселень, включно з ансамблем центральної площі та приблизно 30 будинками того часу.

Ще одна адреса, Чугуївський краєзнавчий музей на вулиці Гвардійській, 10. Він займає офіцерський будинок XIX століття, а в колекції близько 10 тисяч предметів: меблі, одяг, зброя, нагороди, археологічні знахідки, документи і фото. Експозиції ведуть від будівництва фортеці до сьогодення.

Чугуїв сьогодні: прифронтове місто, яке береже музеї

Велика війна прийшла сюди в перші ж години. 24 лютого 2022 року російські війська обстріляли Чугуїв, атакували авіабазу біля міста, загинула дитина. Далі були місяці ударів: улітку снаряди влучали в багатоповерхівки, торгові павільйони, автостанцію, будинок культури. У серпні 2022 року п’ятиповерховий будинок атакували касетними боєприпасами «Ураган». Місто зазнало серйозних руйнувань, загинули і були поранені мирні мешканці.

Попри це, Чугуїв працює. Міська військова адміністрація, яку очолює Галина Мінаєва, налагоджує компенсації за зруйноване житло, комунальники відновлюють воду і тепло, школи та лікарня приймають людей. Рєпінський музей продовжує наукову роботу: його співробітники долучаються до великих виставкових проєктів і досліджень про художника.

Окрема традиція міста, Рєпінський пленер. З 2000 року до Чугуєва з’їжджаються художники-реалісти, щоб малювати там, де вчився Рєпін. Для маленького міста це спосіб залишатися видимим на культурній мапі країни, навіть коли новини про нього переважно воєнні.

Що варто знати перед поїздкою до Чугуєва

Чугуїв розташований у прифронтовій частині Харківщини, і обстріли тут не рідкість. Тому про туризм у звичному сенсі зараз говорити не варто. Якщо ви їдете до рідних або у справах, стежте за офіційними повідомленнями Харківської ОВА і міської влади, знайте, де найближче укриття, і не нехтуйте сигналами тривоги.

Графік музеїв під час війни може змінюватися, тому перед візитом краще уточнити його телефоном або на офіційних сторінках закладів. Більшість справ, від ремонту до пошуку перевірених сервісів, чугуївці вирішують у Харкові, і адреси харківських ресторанів, готелів, магазинів і компаній зручно переглядати на сторінці Харкова в каталозі TopUkraine.

А пізнавати Чугуїв можна й на відстані: переглядати каталоги виставок Рєпіна, читати його спогади «Далеке близьке», де багато сторінок присвячено дитинству в місті поселенців, і стежити за проєктами місцевого музею.

Цікаві факти про Чугуїв

  1. Чугуївське городище старше за саме місто майже на тисячу років: його збудували у VIII-IX століттях люди салтівської культури.
  2. Серед перших поселенців 1638 року було 887 козаків гетьмана Якова Остряниці.
  3. Шовк із чугуївських коконів колись постачали до царського двору, а виноградне гроно досі прикрашає герб міста.
  4. Рєпін жартував, що будинки поселенців були такі однакові, що навіть голуби плутали подвір’я.
  5. Музей Рєпіна працює в будинку, де художник жив із родиною у 1876-1877 роках, і відкрився до його 125-річчя.

Чугуїв легко недооцінити: маленьке місто, кілька вулиць, один собор. Але саме тут у кількох кварталах складається ціла епоха, від козацької фортеці до суворої муштри поселень і дитинства художника, якого довго вважали чужим. Коли на Харківщині знову стане безпечно, варто приїхати сюди на день і просто пройтися центром повільно, як ходив колись малий Ілля.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *