Чернігів не намагається вразити з першого погляду. Тут немає галасливих туристичних вулиць, зате є Вал над Десною, з якого видно заплаву до горизонту, собор, який вважають старшим за Софію Київську, і печери, які ченці копали ще в XI столітті. Перша писемна згадка про Чернігів датується 907 роком, коли чернігівські воїни ходили з князем Олегом на Царгород. Відтоді місто встигло побути столицею величезного князівства, полковим центром Гетьманщини, губернським містом і, зрештою, обласним центром, який у 2022 році понад місяць тримав оборону в оточенні.
Сьогодні Чернігів живе тихо й уперто: прифронтова близькість відчувається, але в кав’ярнях на центральних вулицях сидять студенти, а біля Спаського собору гуляють родини з дітьми. Якщо ви вже читали нашу статтю про історію та пам’ятки Києва, Чернігів стане логічним продовженням: тут збереглося те, чого в столиці майже не лишилося.
Місто на правому березі Десни
Чернігів стоїть на високому правому березі Десни, на північ від Києва. Відстань між містами близько 140-150 кілометрів, тож у мирний час сюди їздили на один день. Нижче Чернігова Десна розливається приблизно на 150 метрів завширшки, а широка заплава з луками й старицями створює той самий краєвид, заради якого піднімаються на Вал.
Розташування завжди було для міста і подарунком, і випробуванням. Річка давала торгівлю й захист, а близькість до кордонів з Росією та Білоруссю в лютому 2022 року зробила Чернігів однією з перших цілей. За даними міськради, які наводить Суспільне, на 1 січня 2022 року фактичне населення становило 282,7 тисячі людей, а на початок 2025 року в місті було зареєстровано 274,3 тисячі.
Історія Чернігова: від князівської столиці до полкового міста
Свій найвищий злет Чернігів пережив у XI-XII століттях. Князь Мстислав Володимирович, брат Ярослава Мудрого (того самого, що у 1032 році заклав на Росі фортецю Юр’їв, з якої виросла давня Біла Церква з дендропарком «Олександрія»), зробив Чернігів своєю столицею і почав зводити тут перший кам’яний собор Чернігівської землі. За ним місто розбудовували Святослав Ярославич і його нащадки, засновуючи монастирі на пагорбах над Десною. Саме тому в місті стільки домонгольських храмів: їх будували як заяву про статус.
Монгольська навала 1239 року обірвала цей розквіт. Монастирі лежали в руїнах, а місто надовго втратило колишню вагу. Друге дихання прийшло в козацьку добу, коли Чернігів став центром одного з полків Гетьманщини. Цікаво, що більшість барокових перебудов, які ми бачимо сьогодні, з’явилися саме тоді: козацька старшина й гетьман Іван Мазепа щедро фінансували храми, колегіум і монастирі.
У 1700-1702 роках тут звели кам’яний корпус Чернігівського колегіуму, навчального закладу за зразком Києво-Могилянської академії, де наприкінці XVIII століття навчалося понад 700 студентів. Основу його бібліотеки заклав архієпископ Лазар Баранович, з 1749 року тут викладали філософію, а на початку XIX століття книгозбірня налічувала понад 4 тисячі томів. Реформа 1808 року перетворила колегіум на духовну семінарію, але його випускники встигли поповнити ряди козацької старшини й духовенства. Пізніше місто стало губернським центром, а в радянські часи обласним. День міста відзначають 21 вересня, у дату звільнення Чернігова від нацистів у 1943 році.
Що подивитися в Чернігові: давні храми і Вал
Найкраще починати з Валу, старого дитинця над Десною. Тут на невеликій території зібрано головне.
Спасо-Преображенський собор
Собор заклав Мстислав приблизно у 1030-х роках, а помер князь у 1036-му, коли будівництво ще тривало. Його поховали в незавершеному храмі, а добудовували собор уже, ймовірно, за Святослава Ярославича. Згодом тут знайшли спочинок інші чернігівські князі, серед них Ігор Святославич, герой «Слова о полку Ігоревім». Центральна баня здіймається на понад 30 метрів, стіни мають товщину більше півтора метра. В архітектурі поєднано візантійську хрестовокупольну схему з рисами романської базиліки. Пожежа 1756 року знищила більшість давніх фресок, у XIX столітті храм реставрували, а за радянської влади використовували як склад. Собор вважають найдавнішою збереженою спорудою Русі, а в грудні 2023 року ЮНЕСКО внесло його до Міжнародного списку культурних цінностей під посиленим захистом.
Борисоглібський собор і срібні врата Мазепи
Поруч стоїть Борисоглібський собор домонгольської доби, колишня родова усипальниця князів Давидовичів. Найцінніший предмет усередині: срібні, частково позолочені царські врата, виготовлені на замовлення Мазепи. На них викарбувано 1702 рік, а майстра встановили за аугсбурзьким клеймом: це золотар Філіп Якоб Дрентвет. Врата важать 56 кілограмів разом з металевим каркасом. Існує легенда, що їх відлили зі срібного ідола, знайденого під час копання котловану для дзвіниці колегіуму, але аналіз металу цього не підтвердив.
П’ятницька церква
Невелика, але дуже виразна церква Параскеви П’ятниці стоїть уже не на Валу, а в центрі міста. Її збудували наприкінці XII або на початку XIII століття. У 1943 році храм зруйнувала бомба, і архітектор Петро Барановський близько десяти років відновлював його, поки в 1962 році церква не повернула давній вигляд. 19 серпня 2023 року російська ракета вдарила по центру Чернігова: тоді постраждала й П’ятницька церква, а будівлю обласного драмтеатру імені Шевченка було зруйновано.
На Валу також варто зайти до музеїв. Головний серед них художній музей імені Григорія Галагана з колекцією понад 16 тисяч творів, від ікон українського бароко до народного «Козака Мамая» та західноєвропейського живопису. Також на Валу стоїть будинок кінця XVII століття, який у місті називають будинком Мазепи.
Болдині гори, печери і монастирі
Якщо хочеться побачити Чернігів не з туристичного боку, вирушайте на Болдині гори, на південно-західний край міста. Тут у 1069 році преподобний Антоній Печерський, один із засновників Києво-Печерської лаври, заснував монастир і почав копати печери. Сьогодні Антонієві печери мають близько 350 метрів підземних галерей, що лежать на глибині від 2 до 12 метрів. Усередині збереглися підземна церква Феодосія Тотемського з незвичайною акустикою, келія Антонія і костниця, де лежать останки ченців, загиблих під час монгольської навали. Після 1239 року обитель стояла в руїнах, і лише в XVII столітті чернігівський полковник Степан Подобайло профінансував відновлення, після якого печери набули нинішнього вигляду.
Над печерами височіє Троїцько-Іллінський монастир. Його п’ятиярусна дзвіниця заввишки 58 метрів була зведена в 1770-х роках, і з її верхнього ярусу відкривається одна з найкращих панорам Чернігова.
Ближче до центру лежить Єлецький Успенський монастир, заснований князем Святославом Ярославичем у 1060 році. Його собор XI-XII століть пережив монгольську навалу, за часів Богдана Хмельницького отримав барокове вбрання, а навесні 2022 року зазнав пошкоджень від обстрілів: постраждали фасади, бані й дзвіниця.
Чим відомий Чернігів
Насамперед це місто домонгольської архітектури. Мало де в Україні можна за один день обійти кілька храмів, зведених ще в XI-XIII століттях, і всі вони не реконструкції з нуля, а справжні стіни, що пережили століття. Саме цю концентрацію давнини охороняє Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній».
Друга візитівка Чернігова: кургани. Чорна могила, найбільший курган міста, має понад 10 метрів заввишки і 170 метрів по колу. Її насипали в X столітті, а розкопав у 1872-1873 роках археолог Дмитро Самоквасов. Серед знахідок були два турячі роги, оковані сріблом із зображеннями фантастичних звірів і мисливців, шоломи, кольчуга та візантійські золоті монети. На жаль, сьогодні ці речі зберігаються в Державному історичному музеї в Москві, тож у самому Чернігові від кургану лишився лише насип.
Третє, про що згадують чернігівці, це література. У місті жив Михайло Коцюбинський, а байкар Леонід Глібов провів тут 35 років. Для багатьох знайомство з Черніговом починається саме з садиби Коцюбинського.
Чернігів сьогодні
Сучасний Чернігів це обласний центр з університетами, філармонією, музеями та помітною міською спільнотою, яка після 2022 року багато робить своїми руками. Блокада навесні 2022 року залишила глибокий слід: місто тижнями жило без води, світла й газу, загинули понад 700 мешканців, пошкоджено понад тисячу багатоповерхівок. Обстріли тривають і зараз, тому відновлення йде паралельно з повсякденним життям. На початок 2025 року в громаді проживало понад 11,6 тисячі внутрішньо переміщених осіб, а мешканці подали тисячі заяв на компенсацію за пошкоджене житло через програму «єВідновлення».
Попри це, у центрі працюють кав’ярні й ресторани, проходять виставки, зокрема в арт-просторі «Пласт-Арт». Будівлю філармонії, зведену в 1911-1912 роках для Єпархіального братства святого Миколая з неороманськими елементами, легко впізнати навіть без вивіски. Катерининська церква, яку пов’язують з полковником Яковом Лизогубом і штурмом Азова 1696 року, нагадує про козацьку добу не менше за колегіум.
Куди піти і що варто знати перед поїздкою
Чернігів компактний, і центральну частину легко обійти пішки за день. Найзручніший маршрут: Вал зі Спаським і Борисоглібським соборами та художнім музеєм, далі П’ятницька церква, після обіду Болдині гори з Антонієвими печерами та Троїцьким монастирем. Якщо лишиться час, пройдіться вздовж Десни: ввечері тут особливо тихо.
Плануючи музейну частину, врахуйте розклад. Художній музей Галагана працює з 10:00 до 18:00, вихідний у середу, квиток на постійну експозицію коштує від 50 гривень, а групам до 15 людей можна замовити екскурсію. Спасо-Преображенський собор із березня 2024 року знову перебуває у віданні заповідника «Чернігів стародавній», тому про відвідування краще дізнатися заздалегідь.
Кілька практичних моментів:
- Стежте за повітряними тривогами і заздалегідь знайте, де найближче укриття, особливо в історичному центрі.
- Графіки музеїв і доступ до печер у воєнний час можуть змінюватися, тож перевіряйте їх перед виходом.
- До прикордонних районів області не їдьте: там щодня фіксують обстріли.
Де пообідати, переночувати чи знайти потрібні послуги, зручно дивитися на сторінці Чернігова в каталозі TopUkraine, де зібрані заклади міста з адресами й графіками роботи.
Цікаві факти про Чернігів
- На Валу стоять 12 старих гармат, і місцеві жартують, що зустріч «біля тринадцятої гармати» означає, що на вас ніхто не чекає.
- Срібні царські врата Мазепи у 2010 році виставляли в Українському музеї в Нью-Йорку.
- Існує повір’я, що треба потерти камінь у стіні П’ятницької церкви й загадати бажання, і воно здійсниться.
- Під час Другої світової врата Борисоглібського собору евакуювали, а після війни повернули до Чернігова.
- Борисоглібський собор був головним храмом монастиря, де жив архієпископ Лазар Баранович, той самий, що заклав бібліотеку колегіуму.
Чернігів не відкривається поспіхом. Тут найкраще працює повільний темп: посидіти на лавці біля Спаського собору, спуститися в прохолодні печери, а наостанок подивитися з Валу, як над Десною сідає сонце.
