Суми легко недооцінити, якщо знати про них лише з новинних стрічок. Це місто зелених схилів над Пслом, дерев’яної альтанки, біля якої місцеві люблять фотографуватися на весіллях, і цукрових статків, що колись перетворили провінційну слободу на місто з власними соборами, гімназіями та художнім музеєм. Сьогодні Суми живуть зовсім іншим ритмом: до кордону з Росією звідси приблизно 30 кілометрів, і обстріли стали частиною буднів. Проте місто не порожнє і не зламане. Тут працюють університети, відчиняються кав’ярні, музейники рятують колекції, а люди далі гуляють парками, хоч і з оглядкою на небо.
Звідки взялися Суми, чому їхня історія так тісно переплетена з однією родиною цукрозаводчиків і як місто тримається зараз: про все це нижче, без туристичного глянцю.
Суми на мапі: Псел, пагорби і близький кордон
Суми стоять на північному сході України, на річці Псел, лівій притоці Дніпра. У межах міста в Псел впадає річка Сумка, і саме на цьому злитті у XVII столітті з’явилося перше поселення. Рельєф тут м’який, горбистий: старий центр тягнеться пагорбами над заплавою, а з деяких вулиць видно луки й ліс за річкою. Через це навіть у центрі відчуття простору, якого бракує багатьом обласним центрам.
За оцінкою Держстату на 1 січня 2022 року, в Сумах жило близько 256 тисяч людей. Відтоді цифра стала умовною: частина мешканців виїхала, натомість приїхали переселенці з прикордонних сіл. Історично ж це серце Слобожанщини, того самого краю, до якого належить і сусідній Харків. Якщо цікаво, як живе перша столиця України сьогодні, порівняння двох слобожанських міст вийде доволі показовим: спільне коріння, але зовсім різний масштаб і темп.
Історія Сум: від козацької слободи до цукрової столиці
Заснування Сум пов’язують із полковником Герасимом Кондратьєвим, який привів сюди переселенців з Правобережжя, з Білоцерківського полку. Найчастіше називають 1652 рік, хоча в джерелах трапляється і 1655-й. Переселенці втікали від війни, яка тоді спустошувала Правобережну Україну, і на вільних землях над Пслом заснували слободу. Невдовзі, у 1656-1658 роках, тут звели фортецю для захисту від татарських набігів.
Цікаво, що ремесла й торгівля прийшли сюди раніше, ніж можна подумати. Уже в 1710 році поблизу Сум працювала скляна мануфактура, а перший театр у місті відкрили в 1806 році, задовго до появи залізниці. У 1790 році запрацювала перша державна школа, яку згодом перетворили на повітове училище.
Майже століття, з 1658 до 1765 року, Суми були центром Сумського слобідського козацького полку. Полкова доба залишила слід у багатьох містах Лівобережжя: так само полковим центром був і давній Чернігів зі старовинними храмами над Десною, хоча його історія почалася на сім століть раніше. Саме тоді місто отримало свою першу кам’яну святиню. Після ліквідації полкового устрою Суми стали звичайним повітовим містом Харківської губернії і багато десятиліть розвивалися тихо.
Перелом стався в другій половині XIX століття. У 1869 році родина Харитоненків заснувала тут цукрорафінадний завод, і цукор став для Сум тим, чим для інших міст була сталь чи порт. Іван Харитоненко, а згодом його син Павло, вкладали гроші не лише у виробництво. Вони будували храми, лікарні, навчальні заклади, і значна частина історичної забудови центру з’явилася саме їхнім коштом. Наприкінці століття в місті вже працювали машинобудівні підприємства, а кількість населення за кілька десятиліть зросла в рази.
З 1939 року Суми стали центром окремої області. Радянські десятиліття додали промисловості: машинобудування, хімію, а також завод, який виробляв електронні мікроскопи. 24 лютого 2022 року Суми опинилися під атакою вже в перший день повномасштабного вторгнення. Місто встояло, а 8 квітня 2022 року очільник області оголосив, що російські війська покинули Сумщину.
Що подивитися в Сумах: собори, альтанка і музеї
Найстаріша кам’яна будівля міста, Воскресенський собор, стоїть тут понад три століття. Її закладав ще Герасим Кондратьєв, а днем народження храму вважають 23 жовтня 1702 року, коли його освятили. Це двоповерхова церква в стилі козацького бароко: нижній храм присвячений Андрію Первозванному, верхній Воскресінню Христовому. Існує міська легенда про дівчину, нібито замуровану в стінах, але в самому храмі її спростовують і пояснюють просто: тут була родинна усипальниця Кондратьєвих. У вересні 2025 року в собор влучив російський дрон.
Спасо-Преображенський собор домінує над центром ще здалеку. Його звели наприкінці XVIII століття, а в 1880-х роках добудували дзвіницю заввишки 56 метрів, яка й досі є головною вертикаллю Сум. Розписи всередині виконали Володимир Маковський і Клавдій Лебедєв.
Троїцький собор будували на початку XX століття на гроші Павла Харитоненка. Меценат хотів, щоб храм нагадував Ісаакіївський собор у Петербурзі, а над інтер’єром і вітражами працювали Михайло Нестеров та Кузьма Петров-Водкін. У радянський час тут був склад, згодом органний зал філармонії.
Дерев’яна альтанка в парку, що тягнеться між двома музеями й поблизу театрів, з’явилася у 1900-1901 роках. Місцеві краєзнавці розповідають цікаву передісторію: ще в 1895 році на цьому місці шукали нафту, нічого не знайшли, і новий власник ділянки Йосип Лещинський, родич Харитоненків, закрив свердловину й поставив над нею восьмигранну альтанку. Вона пережила революцію і війни, тоді як інші міські альтанки знесли. Символом міста її зробило фото 1943 року, де суміни святкують звільнення від німецьких військ.
Сумський обласний художній музей носить ім’я Никанора Онацького, художника й краєзнавця, який заснував його у 1920 році і згодом загинув у сталінських репресіях. Музей розміщений у будівлі кінця XIX століття, де колись був банк. У колекції понад 17 тисяч творів, серед них роботи Миколи Пимоненка, Василя Кричевського, Архипа Куїнджі, Івана Айвазовського, Марії Примаченко. Будівлю кілька разів пошкоджували обстріли: у 2023 році вибухом зірвало дах, у квітні 2025-го вибило вікна. Частину творів тимчасово вивезли, а музей працює в обмеженому режимі.
Чим відомі Суми: Харитоненки, Чехов і цукор
Якщо шукати одне слово, що пояснює характер Сум, це слово «меценатство». Без Харитоненків місто виглядало б зовсім інакше. Родина заробила статки на цукрі, але залишила по собі собори, гімназії, лікарні та особняки, які досі формують обличчя центру. Самі Харитоненки поховані біля церкви Петра і Павла на міському цвинтарі.
Друга впізнавана історія пов’язана з Антоном Чеховим. У 1888-1889 роках письменник гостював у садибі родини Линтварьових на Луці, на околиці Сум. Він приймав там хворих як лікар, працював над «Нудною історією» і п’єсою «Лісовик», а враження від тутешніх краєвидів потім з’являлися в багатьох його оповіданнях. З 1960 року в садибі діє будинок-музей. Відгомін Луки дослідники знаходять в «Іменинах», «Чорному монасі» і навіть у «Вишневому саду». Опалення в будинку досі пічне, і саме ця простота робить його атмосферу такою переконливою: тут легко уявити літо 1888 року, гостей на веранді та письменника, який після прийому хворих сідає працювати.
Є й зовсім несподівані речі. Наприклад, у місті десятиліттями працював завод електронних мікроскопів, і ця вузька спеціалізація була предметом місцевої гордості. А на гербі міста зображено три мішки, що відсилає до однієї з народних версій походження назви. Інші дослідники виводять її від річки Сумки, тож остаточної відповіді тут немає.
Детальніше про заклади, що працюють у місті зараз, можна дізнатися на сторінці Сум у каталозі TopUkraine: там зібрані компанії й сервіси з адресами та графіком.
Суми сьогодні: студенти, заводи і життя поруч із кордоном
Суми завжди були студентським містом. Сумський державний університет виріс із навчального центру при машинобудівному заводі, створеного у 1948 році, і в 1993 році отримав статус університету. До повномасштабної війни тут навчалося близько 12 тисяч студентів, зокрема майже дві тисячі іноземців. Поряд працюють педагогічний університет імені Макаренка та національний аграрний університет, тож у звичайні роки молоді на вулицях помітно більше, ніж очікуєш від міста такого розміру.
Нинішнє життя Сум визначає безпека. Місто регулярно атакують дронами, ракетами та керованими авіабомбами. Найтрагічніший удар стався 13 квітня 2025 року, у Вербну неділю: російські ракети влучили в центр, коли люди йшли до церкви, і загинули щонайменше 35 людей, понад сотню поранили. У вересні 2026 року журналісти описували Суми як місто з протидроновими сітками над дорогами, забитими вікнами і людьми, що планують день на кілька годин наперед.
Культурне життя теж не зникло, хоч і змінило форму. У Сумах є обласна філармонія, театр драми та музичної комедії, театр для дітей і юнацтва. Розклад вистав і концертів тепер прив’язаний до безпекової обстановки. Для глядачів це стало способом триматися за нормальність.
І все ж місто працює. Відкриті магазини, ресторани, частина підприємств. Помітно, що суміни тримаються за звичні речі: прогулянку парком, каву на ходу, розмову з сусідом біля під’їзду.
Що варто знати перед поїздкою до Сум
Суми не окуповані, але це прифронтова прикордонна громада, тож туристичних маршрутів для розваги тут зараз не радимо. Якщо поїздка необхідна, наприклад до родини, у справах чи з волонтерською метою, варто врахувати кілька речей.
- Повітряні тривоги в Сумах часті й тривалі. Встановіть застосунок оповіщення і заздалегідь знайдіть найближче укриття.
- Залізничне сполучення змінюється залежно від безпекової ситуації: потяги іноді не доходять до Сум і зупиняються в Конотопі. Перевіряйте розклад перед виїздом.
- Музеї працюють в обмеженому режимі, частина експозицій закрита. Краще уточнювати графік телефоном.
- Не фотографуйте наслідки ударів, військові об’єкти та техніку.
Для короткої ділової поїздки є готелі в центрі, зокрема бізнес-готель Optima на Воскресенській, поруч із найстарішим собором міста. Перед бронюванням варто уточнити, чи працює укриття та генератор.
Цікаві факти про Суми
- Воскресенський собор освятили 23 жовтня 1702 року, тож він старший за більшість сучасних кварталів міста більш ніж на два століття.
- Альтанку в центрі поставили над закритою свердловиною: у 1895 році тут шукали нафту, але так і не знайшли.
- Дзвіниця Спасо-Преображенського собору заввишки 56 метрів, її добудували в 1880-х роках.
- Антон Чехов у Сумах не лише писав, а й лікував: на Луці він приймав хворих як лікар.
- Художній музей заснував Никанор Онацький у 1920 році, і сьогодні його колекція налічує понад 17 тисяч творів.
Суми не належать до міст, куди їдуть за гучними відкриттями. Це місто деталей: кам’яна церква полковника, дерев’яна альтанка над колишньою свердловиною, собори, збудовані на цукрові гроші. І люди, які вирішили залишитися. Коли поїздки сюди знову стануть безпечними, варто приїхати хоча б на день, просто пройтися від Воскресенського собору до альтанки й подивитися на Псел зверху.
