Херсон стоїть там, де Дніпро вже майже дійшов до моря: ще кілька десятків кілометрів плавнів і лиману, і річка закінчується. Через це місто з самого початку жило водою. Тут будували кораблі, вантажили зерно на експорт, рибалили, а влітку везли на ринки кавуни з навколишніх баштанів. Херсон часто сприймають як «молоде імперське місто», але історія цього берега почалася раніше, з козацької переправи. Про те, як запорожці освоювали пониззя Дніпра, добре нагадує козацька історія Запоріжжя, і Херсон виріс із того самого кореня.
Сьогодні це прифронтове місто. Лівий берег Дніпра навпроти тимчасово окупований, обстріли тривають щодня, тому ця стаття не запрошує в подорож. Вона про те, яким є Херсон, чим він цінний для України і що варто про нього знати, поки місто чекає на мирні часи.
Херсон на мапі: Дніпро, плавні й степ
Місто розкинулося на правому березі Дніпра, недалеко від того місця, де річка розгалужується на рукави і переходить у Дніпровсько-Бузький лиман. Центр стоїть на підвищенні, а ближче до води починаються низинні райони: Острів, Корабел, Гідропарк. Саме вони першими відчувають, коли Дніпро «показує характер».
Навколо Херсона лежить степ, і клімат тут посушливий, з довгим спекотним літом. Ця земля десятиліттями годувала країну овочами та баштанними. Херсонські кавуни стали майже візитівкою області, а місто було її аграрним і логістичним центром, звідки дороги ведуть на Миколаїв та Одесу.
До повномасштабного вторгнення, за попередніми даними Держстату на 1 січня 2022 року, у Херсоні жили 279 131 людина. Після окупації та постійних обстрілів ця цифра стала зовсім іншою, але про це трохи далі.
Від козацького Перевозу до указу 1778 року
Задовго до появи міста на цьому березі існувало поселення запорожців Перевіз, яке виникло 1737 року. Його мешканці тримали переправу через Дніпро і торгівлю, що йшла через неї. Пізніше поселення називали Старим Перевозом.
Після того як Російська імперія 1775 року зруйнувала Запорізьку Січ, землі пониззя Дніпра почали забудовувати за імперським планом. 1778 року указом Катерини II тут заклали фортецю й адміралтейство, а місто отримало назву Херсон, на честь античного Херсонеса Таврійського. Будівництвом керував Іван Ганнібал, загальний нагляд мав Григорій Потьомкін.
Фортецю почали зводити 19 жовтня 1778 року і будували десять років. Вона займала 99,2 гектара: вали, бастіони, дві брами, Арсенал, палац Потьомкіна, собор, монетний двір, казарми. Навколо фортеці за регулярним планом виростало цивільне місто з прямими вулицями.
Цікаво, що в сучасному Херсоні цю історію читають уже інакше. У сучасних українських матеріалах про місто наголошують: справжнє місто будували українці, греки, італійці, а «заснування» 1778 року було радше перейменуванням і перебудовою козацької землі.
Верф і короткий морський вік
Херсон задумували як головну базу Чорноморського флоту. 1783 року зі стапелів херсонського адміралтейства зійшов перший корабель, «Слава Катерини». До 1827 року тут збудували 171 судно.
Проте природа внесла свої поправки. Лиман виявився надто мілким для великих кораблів, і суднобудування поступово перемістилося до Миколаєва. Про те, як сусіднє місто перейняло роль головної верфі півдня, докладно розповідає наша стаття про Миколаїв, місто корабелів на Південному Бузі.
1835 року фортецю скасували, і Херсон став цивільним губернським містом. Друге морське дихання прийшло на межі століть: 1901 року, після тривалої перерви, тут відновили роботу морського порту, і Херсон перетворився на великий пункт експорту зерна.
Приблизно тоді ж місто обросло тим, що робить губернський центр справжнім містом: театрами, бібліотеками, музеями. Друга світова війна принесла нацистську окупацію, яка закінчилася 13 березня 1944 року. А 1978 року Херсон уперше масово відсвяткував свій ювілей, 200-річчя, і саме тоді, до речі, відкрився художній музей.
Що зберегла стара фортеця: пам’ятки Херсона
Від фортеці XVIII століття дійшло небагато, бо вали й більшість споруд зникли на початку 1950-х років. Але те, що лишилося, добре пояснює, яким було раннє місто.
Катерининський собор. Головна історична споруда Херсона, зведена за проєктом Івана Старова у 1782-1806 роках. 23 листопада 1791 року тут поховали Потьомкіна. Віктор Гошкевич, херсонський історик і археолог, записав, що українці називали собор «Січовою церквою». На його місці раніше стояла дерев’яна церква Архістратига Михаїла.
Очаківські ворота. Брама фортеці у формі тріумфальної арки, ймовірний автор проєкту Родіон Казаков. Разом із Московськими воротами вона збереглася з усього фортечного комплексу.
Арсенал. Ще одна споруда фортеці, яка пережила знесення. У пізніші часи будівлю використовували як в’язницю, і для Херсона вона стала місцем трагічної пам’яті.
Обеліск Джону Говарду. Англійський філантроп, який допомагав хворим у місті, помер у Херсоні в січні 1790 року. Обеліск на його честь спорудили у 1818-1820 роках за проєктом Василя Стасова, а згодом перебудували, додавши сонячний годинник.
Будинок міської думи. Архітектурна пам’ятка понад сторічного віку, за пів кілометра від Дніпра. Тут з 1978 року працює Херсонський художній музей імені Олексія Шовкуненка.
Будинок культури суднобудівників. Одна з найвідоміших будівель старого центру, біля Павлівського парку. Її звели в 1860-х роках як «Міське зібрання», клуб для городян, де влаштовували бали й вечори, грали в більярд і читали свіжі газети. У 1903-1906 роках будівлю перебудували: з’явився купол, розширили сад, облаштували кегельбан і навіть власну електростанцію. У радянський час фасад спростили, а всередині працювали театр і творчі колективи. Влітку 2025 року обласний краєзнавчий музей повідомив, що будівлю знищили російські обстріли. Тепер вона існує лише на фотографіях.
Окремо варто згадати Шевченківський парк із віковими дубами та обласний театр імені Миколи Куліша. Для херсонців це не туристичні точки, а звичні місця побачень і вечірніх прогулянок.
Український Херсон: про що часто забувають
Довгий час місто показували винятково як «імперський форпост». Тим часом на початку XX століття Херсон був помітним центром українського руху.
Віктор Гошкевич заснував газету «Юг» і створив Музей старожитностей, який 1911 року відкрився в будівлі на нинішньому проспекті Ушакова. Там же працював перший україномовний дитячий садок у місті. Поет Микола Чернявський разом із Михайлом Коцюбинським 1905 року видав альманах «З потоку життя».
Будинки, пов’язані з тим рухом, і досі стоять у центрі, хоча мало хто з перехожих знає їхнє минуле. Теперішній Будинок офіцерів колись був українським національним театром імені Шевченка: саме тут 1905 року на політичному вічі Парфеній Смола вперше виступив українською. У будівлі, яку херсонці знають як банківську, містився Український народний дім із «Просвітою», книгарнею та шкільним комітетом. Українська книгарня і видавництво випускали популярні книжки, зокрема «Кобзар» і байки Глібова. У Херсоні 1890 року народився Володимир Кедровський, згодом член Центральної Ради і діяч УНР, який залишив спогади про ту добу.
А 16 квітня 1917 року на Площі Свободи відбулася національна маніфестація, на яку, за повідомленнями тогочасних репортерів, прийшли 25 тисяч людей. Це чверть тодішнього населення міста. Міський голова Євген Яковенко вперше звернувся до херсонців українською з балкона готелю «Європейський». 30 листопада того ж року губернський з’їзд проголосив Херсонщину невід’ємною частиною УНР.
Ця частина історії багато пояснює в сучасному Херсоні: українська ідентичність міста не народилася 2022 року, вона мала глибоке коріння.
Херсон сьогодні: окупація, звільнення і життя біля фронту
Навесні 2022 року Херсон, як і Маріуполь біля Азовського моря, опинився в окупації. 6 березня 2022 року місту присвоїли звання «Місто-герой України». 11 листопада 2022 року українські сили звільнили Херсон, і він став першим обласним центром, деокупованим після початку повномасштабного вторгнення. Того ж дня, відступаючи, росіяни підірвали Антонівський міст.
За кілька днів перед відступом окупанти вивезли з художнього музею понад 10 тисяч експонатів із колекції, що налічувала більше 14 тисяч. Зараз музей працює дистанційно, а будівля пошкоджена обстрілами. Пошуком викрадених робіт займається, зокрема, Інтерпол.
6 червня 2023 року росіяни підірвали дамбу Каховської ГЕС. Вода частково затопила Корабел, райони Гідропарк і Нафтогавань, з Острова евакуювали людей. На окупованому лівому березі Олешки, за словами міського голови, опинилися під водою на 90%. За оцінкою Укргідроенерго, Херсонська область втратила 94% води для сільського господарства та промисловості, тож удар припав і по тих самих баштанах, якими так пишався край.
Звільнення не принесло тиші. Місто щодня обстрілюють з лівого берега: артилерією, мінометами, авіабомбами, дронами. Найнебезпечнішими лишаються Корабел, східні та прибережні квартали. За даними міської військової адміністрації, на 1 липня 2025 року в Херсоні жили близько 64,4 тисячі людей, і більшість із них пенсійного віку.
І все ж місто не здається і продовжує жити. День міста, який відзначають у третю суботу вересня, тепер проходить тихо: замість салютів на вулицях стоять протитанкові їжаки. У вересні 2026 року місту виповнилося 248 років, і більшість херсонців відзначали цю дату вдома, з родиною, прислухаючись до звуків з лівого берега.
Що варто знати і пам’ятати про Херсон
Їхати в Херсон зараз як туристу не варто: місто перебуває в зоні активних бойових дій, а комендантські обмеження і обстріли роблять будь-яку прогулянку ризикованою. Перед будь-якою поїздкою на південь стежте за офіційними повідомленнями міської та обласної військових адміністрацій, вони оновлюють інформацію про безпеку щодня. Якщо ж потрібно бути в регіоні у справах, логістика півдня зазвичай іде через Миколаїв. Там можна знайти житло, заклади та сервіси, частину з яких зібрано на сторінці Миколаєва в каталозі TopUkraine.
Допомогти Херсону можна і здалеку. Підтримати місцевих виробників, задонатити на відновлення, поширювати правду про злочини окупантів проти міста й музеїв.
Ще одна порада: якщо колись будете в Херсоні, почніть не з центру, а з набережної. Звідти видно, наскільки близько тут інший берег, і стає зрозуміло, чому місто так довго живе під звуки вибухів.
Цікаві факти про Херсон
- Назва міста походить від античного Херсонеса Таврійського, грецької колонії в Криму.
- Перший корабель херсонської верфі, «Слава Катерини», спустили на воду 1783 року, а всього до 1827 року тут збудували 171 судно.
- У Катерининському соборі 1791 року поховали Григорія Потьомкіна, який наглядав за будівництвом міста.
- У Херсоні з XIX століття стоїть обеліск англійському філантропу Джону Говарду, який помер у місті 1790 року.
- Херсон став першим обласним центром, звільненим від російської окупації після 24 лютого 2022 року.
